借

Фоно-семантична сполука, що складається з:

亻(人) - семантичний компонент, що означає "людина", репрезентує людську дію або соціальний обмін.

昔 (예 석) - фонетичний компонент, що забезпечує звучання (у давньокитайській мові) і несе в собі значення тимчасовості або минулого.

Разом ієрогліф означає "людина (人), яка бере участь у тимчасовій (昔) угоді" - тобто позичати або давати в борг.

Корейська вимова cha відповідає старій середньовічно китайській вимові tsjak (або tśia), яка з часом змінилася, що пояснює звукову різницю між 석 (з 昔) і 차 (з 借).

借用 (차용) - позичати; тимчасово використовувати

借貸 (차대) - позичати або давати гроші в борг; кредит

借助 (차조) - користуватися; покладатися на допомогу

借名 (차명) - використовувати чуже ім'я

借口 (차구) - привід; виправдання (досл. "позичені вуста")

借景 (차경) - "запозичений пейзаж", концепція ландшафтного дизайну

借問 (차문) - ввічливо запитати (класичне вживання)

借金 (차금) - позичені гроші; борг

借閱 (차열) - позичати (книгу з бібліотеки)

假借 (가차) - фонетичне запозичення на письмі (один із шести принципів китайської ієрогліфіки)

У давньокитайському суспільстві позика (借) мала не лише економічне значення - вона мала моральні та ритуальні конотації довіри, взаємності та тимчасового управління.

У контрактах і присягах цей термін часто використовувався для підтвердження взаємних зобов'язань і віри.

У класичних текстах 借 часто з'являється як у прямому, так і в переносному значенні:

「借力而行者，順也。」

"Той, хто рухається, запозичуючи силу іншого, діє в гармонії" - Чжуан-цзи (莊子).

Тут 借 означає стратегічну співпрацю або залежність - використання чужої сили чи мудрості, не володіючи нею.

У лінгвістичній теорії сполучення 假借 (가차) позначає практику фонетичного запозичення ієрогліфів для написання не пов'язаних між собою слів зі схожими звуками - основоположну концепцію в розвитку китайської писемності.

借 символізує тимчасове володіння та моральну довіру.

Радикал людини (亻) нагадує нам, що запозичення існує лише через людські стосунки - зв'язок віри та відповідальності між тим, хто дає, і тим, хто отримує.

Він також уособлює смирення залежності - визнання того, що один іноді діє "за допомогою іншого".

「借物以成事，還德以報恩。」

"Позичай, щоб досягти своєї мети, але віддячуй чеснотою і вдячністю".

借 вчить чесноти вдячності та поміркованості.

Позичати - не означає володіти; користуватися - не означає брати. Він нагадує нам, що все позичене - чи то річ, послуга, чи час - має бути колись повернуте.

「借而不還，信之失也。」

"Позичити і не повернути - це втрата довіри".

Таким чином, 借 виступає як ієрогліф довіри, взаємності та розумного використання - символ людського обміну, який пов'язує суспільство, і нагадування про те, що всі речі, навіть наші дні, є лише позиченими у часу.