唐

З'єднання ієрогліфів:

庚 (gyeong / gēng, небесний стовбур; іноді пишеться як "зірка")

口 ("рот")

Разом вони утворюють 唐, яке в ранньому вживанні означало велику залу, широку і простору будівлю, пізніше розширилося до значення "великий, розлогий, пишний". Звідси походить династична назва "Тан".

唐朝 (당조 / Tángcháo) - династія Тан

唐人 (당인 / Tángrén) - китаєць

唐詩 (당시 / Tángshī) - танська поезія (класичний жанр)

荒唐 (황당 / huāngtáng) - абсурдний, безглуздий

堂堂 (당당 / tángtáng) - поважний, імпозантний (поділяє фонетичне 唐)

唐慌 / 唐惶 - бути схвильованим, розгубленим

空言唐語 - порожні вихваляння, гучні розмови

Період правління династії Тан вважається золотим віком китайської культури, поезії, мистецтва та міжнародних відносин. Назва "Тан" стала синонімом самого Китаю, як у 唐人街 ("Чайнатаун").

У корейській мові 당나라 часто згадується в історичному та культурному контексті, іноді навіть в ідіомах.

Значення "хвалькуватість" або "гучні розмови", ймовірно, розвинулося з асоціації ієрогліфа зі словом "великий, експансивний, надмірний".