남조南朝

(історія Ізраїлю) У біблійній історії стародавнього Ізраїлю цей термін означає Царство Юдея — південну частину розділеної монархії, що залишилася під владою династії Давида після смерті царя Соломона (близько 931 р. до н. е.). Його столицею був Єрусалим, а до складу входили переважно коліна Юди та Веніаміна. Південне царство співіснувало з Північним царством (Ізраїлем) до завоювання Вавилоном у 586 р. до н. е. У богословському розумінні воно символізує продовження Божого заповіту й династичної лінії, через яку мала здійснитися месіанська обітниця.

(історія Китаю) - Загальна назва династій, що правили південною частиною Китаю з 420 по 589 рр. н. е. у період розділення, відомий як Північні й Південні династії (南北朝). До Південних династій належать Лю Сун (劉宋), Південна Ці (南齊), Лян (梁) і Чень (陳). Їхнім центром було місто Цзянькан (нинішній Нанкін). Вони зберегли та розвинули китайську культуру, літературу, конфуціанську вченість і буддизм, тоді як на півночі відбувалася політична й етнічна інтеграція. Південні династії символізують продовження культурних традицій Хань у складному, але одному з найяскравіших періодів історії Китаю.